Термоклапан + термоголовка – навіщо ці пристрої?

Термоклапан + термоголовка – навіщо ці пристрої?

Система централізованого опалення рятує в холодну пору року, але часто буває, що радіатори дуже теплі і стає дискомфортно. Від надлишку тепла доводиться відчиняти вікна. Зменшити дискомфорт дозволяють термостатичний радіаторний клапан та термоголовка. Необхідно лише правильно встановлювати та користуватися цими пристроями.

У комплект із клапанами пропонують великий вибір термоголовок, їх можна придбати та встановити на клапан окремо. Термоголовки автоматизують процес регулювання температури у приміщенні. Усередині пристрою знаходиться термочутливий елемент – сильфон або температурний датчик. Саме вони реагують на температуру в приміщенні, і у разі її підвищення чи зниження, дозволяють автоматично регулювати нагрівання чи охолодження радіатора.

Виробники випускають термоклапан як для однотрубної, так і для двотрубної опалювальної системи. Щоб правильно підібрати пристрій і не помилитися у виборі, потрібно знати який об’єм теплоносія, який проходитиме через клапан в радіатор. Все залежить від того, до якої з двох систем опалення підключений будинок. Так, для однотрубної системи виробляються клапани з більшою пропускною здатністю, а для двотрубної – з меншою. Якщо помилитися і встановити не той термоклапан, велика ймовірність, що регулювати температуру в радіаторі не вийде.

Однотрубна система опалення – спадщина СРСР. У радянську епоху жорстко заощаджували на всьому, тому широко поширилася однотрубна система опалення. У неї були свої переваги: гідродинамічна стійкість, легкість проектування та монтажу, малі витрати матеріалів та засобів. Так, у радянських багатоповерхівках, по одній магістральній трубі (стояку) теплоносій подавався на верхній поверх, а звідти по низхідній магістралі послідовно розподілявся по всіх радіаторах будинку. Поки теплоносій досягав нижніх поверхів, він остигав, тому верхні поверхи обігрівалися інтенсивніше, ніж нижні. Мешканці радянських багатоповерхівок досі скаржаться, що на верхніх поверхах будинку взимку дуже спекотно, а на нижніх – холодно. На жаль, але радіаторний клапан у цьому випадку може допомогти лише тим, хто живе на верхніх поверхах будинку з однотрубною системою опалення. Пристрій може зменшити жар від батарей, зменшивши потік теплоносія, але підвищити його температуру клапан не в змозі.

У багатьох радянських висотках та п’ятиповерхівках типу «хрущовка» встановлювалися важкі чавунні радіатори. Термоклапани на «чавунках» працюють неефективно, тому що ці опалювальні прилади довго нагріваються і ще довше остигають. Термоклапани призначені для приладів що швидко нагріваються і швидко охолоджуються, наприклад – радіаторів зі сталі, алюмінію або біметалічних, часто їх називають конвекторами.

Однотрубна система опалення цілком себе виправдовує в малоповерхових житлових будинках, в школах, лікарнях та інших соціальних установах. Якщо в будинку трохи більше 2-3 поверхів, то однотрубна магістраль встигає рівномірно розподіляє теплоносій по всіх радіаторах. В цьому випадку надмірно розігріті радіатори вимагають встановлення термостатичних клапанів для однотрубної системи опалення.

Основний недолік однотрубної системи опалення – неможливість регулювати та спрямовувати потік теплоносія в окремо взяті радіатори. По магістралі він надходить на всі приєднані обігрівальні прилади, у тому числі й непотрібні, що призводить до високих тепловтрат.

Двотрубна система – більше можливостей. Хоча двотрубна система опалення і вважається дорожчою і складнішою за схемою підключення, її монтаж здійснюється набагато важче, але ці недоліки компенсуються в зимовий час, коли в будинку відбувається максимальна акумуляція тепла.

У двотрубній системі циркуляція теплоносія відбувається ефективніше. По одній гілці гарячий теплоносій розподіляється по радіаторам, а по другій охолоджена рідина повертається в котел. При цьому труби по приміщеннях розводяться по колекторній системі, що забезпечує незалежність роботи радіаторів у ланцюзі. У разі аварії або ремонту, будь-який радіатор можна відключити, при цьому не перериваючи роботи всієї опалювальної системи. Радіатор також може легко відключатися на час, з метою економії або через непотрібність.

На етапі проектування двотрубної системи опалення передбачається встановлення автоматичних терморегуляторів для радіаторів опалення та, отже, можливість регулювання температури у кожній кімнаті.

При монтажі термоголовок іноді роблять неправильно – встановлюють термоголовку вертикально над клапаном. Така установка порушує правила та умови роботи пристрою, оскільки потік гарячого повітря від металевого клапана та радіатора спрямовується безпосередньо на термоголовку. Гаряче повітря піднімається нагору і постійно гріє пристрій. Сільфон або датчик, що знаходиться всередині нього, вирішує, що в приміщенні досить тепло, тому зменшує подачу теплоносія в радіатор. При цьому в кімнаті може бути досить прохолодно, але через неправильну установку термоголовка отримує «хибний сигнал». Так, радіатор буде відключатися щоразу, і досить часто, не встигаючи обігрівати приміщення. Тому термоголовка в жодному разі не повинна знаходитися в потоці гарячого повітря, що надходить від опалювальних елементів. Термоголовку завжди потрібно встановлювати лише паралельно підлозі.

Часто термоголовку з радіатором монтують у глибокій ніші або під підвіконням, тобто в обмеженому просторі, де температура повітря не така, як у всьому приміщенні. Отримавши «хибний сигнал» і вирішивши, що в кімнаті спекотно, сильфон знижує теплоподачу. На жаль, «переконати» термоголовку, яка усамітнилася з радіатором під підвіконням або в ніші, не вийде, їй завжди буде жарко.

Неправильне встановлення термоголовки може призвести і до її «замерзання». Це трапляється, якщо пристрій розташувати на краю віконного отвору, звідки йде низхідний потік холодного повітря. Тоді термоголовка охолоджується і вважає, що в приміщенні холодно, і щоб його зігріти в радіатор безперервно закачуватиметься теплоносій.

Фахівці застерігають: неефективна робота, передчасна поломка термоголовки на радіаторному клапані може бути наслідком несприятливого зовнішнього впливу через непрофесійну установку пристрою.

Робота будь-якого термостатичного радіаторного клапана залежить ще від одного важливого чинника — напрями руху теплоносія. Виробники цей напрямок вказують стрілкою. Встановлювати клапан потрібно строго за напрямком стрілки, а для цього потрібно знати в якому напрямку подається в теплоносій радіатор — зверху або знизу. В одній квартирі, але в різних кімнатах теплоносій може подаватися в різних напрямках. Це, як правило, відбувається в будинках із двотрубною системою опалення.

Термоклапан та термоголовка – пара для економії.

Термоголовка – прилад, який може неефективно працювати у разі неправильної установки, термостатичний радіаторний клапан – абсолютно невибагливий, простий та надійний.

Термоклапан встановлюється на вході в радіатор, за допомогою маховика можна вручну регулювати потік теплоносія та самостійно встановлювати температуру в приміщенні. Якщо маховик закручувати, потік теплоносія зменшується, що дозволяє знизити температуру. І навпаки, відкритий маховик пропускає в радіатор потік теплоносія та максимально піднімає температуру в приміщенні.

Але якщо на вході в радіатор ставиться звичайний термоклапан, то на виході обов’язково монтується налаштовувальний клапан, який обмежує потік теплоносія в системі. Обидва клапани виступають у дуеті і однаково відповідають за температуру радіатора. Якщо якийсь із двох клапанів неправильно відрегульований, то домогтися потрібної температури в радіаторі буде складно.

Без другого клапана в опалювальній системі можна обійтися, якщо на вході в радіатор поставити термоклапан з попереднім налаштуванням. Справа в тому, що в переднастроювальному клапані є функції як регулювання, так і налаштування потоку теплоносія. Останнє якраз і дозволяє не ставити на виході радіатора настроювальний клапан.

Навіщо потрібен клапан із «циферблатом»?

Якщо з термоголовкою все гранично ясно – вона автономна і працює без втручання людини, – то з самим термоклапан не все так просто. Останнє покоління цих пристроїв – термостатичний радіаторний клапан із попереднім налаштуванням. Під маховиком, на корпусі клапана, вигравірувано цифри від 1 до 6 (вони розташовані по колу і нагадують циферблат годинника). Цифри позначають об’єм потоку теплоносія, що проходить через клапан. З їхньою допомогою можна відрегулювати клапан, тобто попередньо налаштувати клапан у потрібному положенні. Після цього через пристрій проходитиме необхідний, відповідно до проектувальних документів, об’єм теплоносія. “Циферблат” на корпусі переднастроювального клапана, з цифрами від 1 до 6, відповідає потужності потоку теплоносія, де 1 – це позначення мінімального відкриття клапана, а 6 – максимального. Ця зручність налаштування відрізняє термоклапан з попереднім налаштуванням від термоклапана тількі з функцією налаштування, так як в останньому операція налаштування відбувається «наосліп». «Сліпа» ручна настройка вважається умовною та приблизною, вона не гарантує точності регулювання температури радіатора.

У зв’язку з цим термоклапан з попереднім налаштуванням більш зручний, оскільки дозволяє з’єднати в одному пристрої дві функції – регулювання та налаштування потоку теплоносія.

Завдання термоклапанів – запобігати надлишку тепла в радіаторах і встановлювати в приміщеннях максимально комфортну для людини температуру. Головне — не помилитися у виборі пристрою, звернути увагу на його технічні характеристики, правильно встановити, а за наявності термоголовки створити такі умови для її функціонування, за яких вона не отримувала б «хибні сигнали».